 Книжкові видання та компакт-диски Журнали та продовжувані видання Автореферати дисертацій Реферативна база даних Наукова періодика України Тематичний навігатор Авторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер
"Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Kiriziy D$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 4
Представлено документи з 1 до 4
|
| 1. |
Kiriziy D.
Ontogenetic dynamics of gas exchange in the wheat top leaves [Електронний ресурс] / D. Kiriziy, O. Stasik // Біологічні студії. - 2017. - Т. 11, № 3-4. - С. 23-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2017_11_3-4_16
| | 2. |
Rohach V. V.
The effect of growth promotors and retardants on the morphogenesis, photosynthesis and productivity of tomatoes (Lycopersicon esculentum Mill.) [Електронний ресурс] / V. V. Rohach, D. A. Kiriziy, O. O. Stasik, S. Mickevicius, T. I. Rohach // Фізіологія рослин і генетика. - 2020. - Т. 52, № 4. - С. 279-294. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FBKR_2020_52_4_3
Вивчено особливості ростових процесів, формування листкового апарату, його мезоструктури і фотосинтетичної активності, а також біологічну продуктивність у рослин томатів гібрида Бобкат під впливом синтетичних аналогів гормонів-стимуляторів - 1-нафтилоцтової кислоти (1-НОК), гіберелової кислоти (ГК3), 6-бензиламінопурину (6-БАП) і ретардантів - хлормекватхлориду (ССС-750), тебуконазолу (EW-250), есфону (2-ХЕФК), що різняться за механізмом дії. Виявлено, що стимулятори росту підвищували, а ретарданти знижували висоту рослин томатів. Встановлено, що 1-НОК, ГК3 і ССС-750 збільшували кількість листків на рослині, тоді як за обробки 2-ХЕФК показник був меншим від контрольного, а за дії EW-250 практично не змінювався. Всі регулятори росту, крім 2-ХЕФК, збільшили кількість листкових пластинок, масу сирої речовини і площу листків. Усі стимулятори росту підвищували масу сухої речовини цілої рослини, тоді як ретарданти EW-250 і ССС-750 не впливали на цей показник, а 2-ХЕФК достовірно зменшував його. Всі ретарданти і 6-БАП достовірно збільшили вміст суми хлорофілів у листках томатів, тоді як за дії ГК3 цей показник знизився. Ретарданти EW-250 і ССС-750, а також стимулятор 6-БАП сприяли потовщенню хлоренхіми листків томатів, а етиленпродуцент 2-ХЕФК зменшував її. За дії всіх регуляторів росту, крім 2-ХЕФК, збільшився об'єм клітин стовпчастої паренхіми. Встановлено, що у фазу початку формування плодів усі регулятори росту, крім 1-НОК, збільшили інтенсивність фотосинтезу, фотодихання, темнового дихання і транспірації. Всі регулятори росту, крім 2-ХЕФК, сприяли підвищенню господарської продуктивності томатів, при цьому ефективним виявилося застосування стимулятора 6-БАП і ретарданту EW-250.
| | 3. |
Stasik O. O.
Influence of drought on the photosynthetic apparatus activity, senescence rate, and productivity in wheat plants [Електронний ресурс] / O. O. Stasik, D. A. Kiriziy, O. G. Sokolovska-Sergiienko, O. Yu. Bondarenko // Фізіологія рослин і генетика. - 2020. - Т. 52, № 5. - С. 371-387. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FBKR_2020_52_5_3
| | 4. |
Kiriziy D. A.
Responses of photosynthetic apparatus of genetically modified wheat plants containing a double-stranded rna suppressor of the proline dehydrogenase gene to drought and high temperature [Електронний ресурс] / D. A. Kiriziy, A. S. Kedruk, O. G. Sokolovska-Sergiienko, O. V. Dubrovna, O. O. Stasik // Фізіологія рослин і генетика. - 2021. - Т. 53, № 6. - С. 532-549. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FBKR_2021_53_6_8
В умовах вегетаційного досліду вивчено особливості впливу посухи на водний режим, вміст хлорофілу, активність антиоксидантних ферментів хлоропластів, асиміляцію CO2 та транспірацію за оптимальних і підвищених температур, а також зернову продуктивність трансгенних рослин селекційної лінії УК065 озимої м'якої пшениці, що містять дволанцюговий РНК-супресор гена проліндегідрогенази (pdh) у порівнянні з вихідним генотипом. Посуху для рослин обох генотипів створювали, знижуючи вологість грунту в дослідному варіанті до рівня 30 % повної вологоємності (ПВ), який підтримували впродовж семи діб в період колосіння-цвітіння. Вологість грунту в рослин контрольного варіанта, а також дослідних рослин за винятком періоду посухи підтримували на оптимальному рівні 60 - 70 % ПВ. Вимірювали фізіолого-біохімічні показники на прапорцевому листку на першу добу зниження вологості грунту до 30 % ПВ та на сьому добу вегетації за цього рівня вологості. Встановлено, що за семидобової посухи відносний вміст води в листках трансгенних рослин знижувався у порівнянні з контролем менше, ніж у рослин вихідної лінії. Водночас посуха сильніше зменшувала вміст хлорофілу в трансгенних рослин, ніж у нетрансгенних. Нестача вологи в грунті інгібувала інтенсивність асиміляції CO2 і транспірації, проте в трансгенних рослин, на відміну від нетрансгенних, ступінь зниження в кінці періоду посухи був суттєво меншим, ніж на початку, що свідчить про поліпшену адаптивну здатність фотосинтетичного апарату в трансгенних рослин зі зниженою експресією гена проліндегідрогенази. Це підтверджує також формування крос-толерантності - ослаблення інгібувального впливу високої температури (прогрів при <$E42~symbol Р roman C>) на інтенсивність асиміляції CO2 підданих дії водного стресу рослин після семидобової посухи у порівнянні з її початком. Зниження негативного впливу високої температури на фотосинтез за тривалої посухи було сильнішим у трансгенних рослин. Наявність дволанцюгового РНК-супресора гена pdh у трансгенних рослин стабільно підвищувала активність хлоропластної супероксиддисмутази на відміну від активності хлоропластної аскорбатпероксидази за оптимального режиму поливу і модифікувала зміни активностей цих ферментів за дії посухи, що може бути однією з причин відмінностей трансгенної і нетрансгенної ліній за адаптивною здатністю. За оптимального поливу досліджені лінії не відрізнялися за зерновою продуктивністю рослин, проте посуха значно менше знижувала масу зерна з колоса головного пагона (на 21 %) і цілої рослини (на 33 %) в трансгенних рослин, ніж у рослин вихідної лінії (на 40 і 52 % відповідно). Отже, включення гена супресора проліндегідрогенази в геном рослин озимої пшениці поліпшує адаптивні властивості фотосинтетичного апарату і зменшує втрати зернової продуктивності за умов посухи.
|
|
|
Простий
Розширений
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
Пам`ятка користувача